спокій

спо́кою, ч.

1) Відсутність руху і шуму; нерухомість, тиша.

2) Стан душевної рівноваги, відсутність хвилювань, сумнівів, клопотів і т. ін.

••

Дай (да́йте) спокій — вигук, що виражає вимогу перестати що-небудь робити, говорити і т. ін.

Да́ти спо́кій — а) (кому) забезпечити спокійне існування, привести в стан душевної рівноваги; б) (кому, чому) облишити, не турбувати.

Не дава́ти спо́ко́ю кому — турбувати, тривожити, переслідувати кого-небудь.

Не зна́ти спо́ко́ю — жити у фізичному й моральному напруженні.

Нема́ спо́ко́ю від кого — кому-небудь доводиться зазнавати турбот, тривог, переслідувань від кого-небудь.

3) Повний відпочинок, бездіяльність.

••

Вихо́дити на спо́кій — відходити від справ, переставати працювати.

Ві́чний спо́кій — спокійне життя в раю після смерті; смерть.

4) Уміння володіти собою; витримка. || Урівноваженість, стриманість характеру, натури.

5) Відсутність війн, громадських заворушень, хвилювань і т. ін.; мир, порядок. || Спокійне, тихе життя.

6) Філософська категорія, що відображає відносну нерухомість, сталість предметів і явищ навколишнього світу.

7) бот. Стан рослини, за якого припиняється її ріст.